ДОГОВІР ДАРУВАННЯ УКЛАДЕНИЙ ПІД ВПЛИВОМ ПОМИЛКИ МОЖЛИВО ВИЗНАТИ НЕДІЙСНИМ ЧЕРЕЗ ШІСТЬ РОКІВ
ДОГОВІР ДАРУВАННЯ УКЛАДЕНИЙ ПІД ВПЛИВОМ ПОМИЛКИ МОЖЛИВО ВИЗНАТИ НЕДІЙСНИМ ЧЕРЕЗ ШІСТЬ РОКІВ
Постанова Верховного Суду України від 20 березня 2024 року у справі № 766/17309/20 від 20 березня 2024 року, провадження № 61-14818св23
https://reyestr.court.gov.ua/Review/117823676
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири.
Позовна заява мотивована тим, що на початку жовтня 2020 року позивач у зв`язку з похилим віком мав намір скласти заповіт на користь своєї дочки щодо належної йому квартири АДРЕСА_1 .
Однак при підготовці документів у нотаріуса стало відомо, що він вже не є власникомвказаної квартири, оскільки 30 січня 2015 року було укладено договір дарування спірної квартири ОСОБА_2.
Стверджував, що до жовтня 2020 року вважав себе власником квартири та не знав, що її було подаровано.
На його питання нотаріус пояснила, що виїжджала до нього додому через стан його здоров`я, а також, що він при укладенні правочину вважав, що ОСОБА_2 , яка є онучкою його брата, буде його доглядати, а він їй після смерті залишить їй свою квартиру. Натомість відразу після укладення договору ОСОБА_2 зникла та його не доглядала.
Весь час його доглядала дочка - ОСОБА_3 . У 2015 році йому виповнилось 81 рік, він є людиною похилого віку, потребує стороннього догляду, майже нічого не чує. Крім того, за станом здоров`я не має можливості пересуватись поза межами квартири із
2014 року. У 2015 році перебував у лікарні. Постійно проживає у спірній квартирі, іншого житла не має, квартира за договором дарування не була передана відповідачу, на нього оформлені всі особові рахунки для сплати комунальних послуг, які він сам і сплачував.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який укладено між ним та ОСОБА_2 .
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25 лютого 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, - приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Пономарчук І. Я.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2021 року у задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанції погодився із тим, що позивач помилився щодо фактичних обставин оспорюваного правочину, що вплинуло на його волевиявлення під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання. При цьому судом враховано вік позивача на момент укладання договору, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі, наявність у позивача спірного житла як єдиного, відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування та продовження позивачем проживання в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Проте, суд вважав, що позивачем пропущений строк позовної давності, який розпочався із 2015 року, коли відповідачка припинила догляд за ним, виїхала до США і більше на територію України не поверталась, що є підставою для відмови у позові.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, надав належну оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності та встановивши, що позивач довідався про порушення свого права у жовтні 2020 року, дійшов загалом обґрунтованого висновку, щодо відсутності підстав для відмови у позові через сплив позовної давності.
Верховний суд залишив рішення апеляційної інстанції в силі.
Коментарі
Дописати коментар