В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО СТАНУ В УКРАЇНІ, ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ ЗА КОРДОНОМ З ОДНИМ ІЗ БАТЬКІВ ВІДПОВІДАЄ ІНТЕРЕСАМ САМОЇ ДИТИНИ, ЯКІ ПЕРЕВАЖАЮТЬ НАД ІНТЕРЕСАМИ І БАЖАННЯМИ ІНШОГО З БАТЬКІВ!!!

Постанова Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління сім'ї та захисту дітей міської ради про визначення місця проживання дитини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач та відповідачка знаходилися у зареєстрованому шлюбі в якому у них народився син. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати із матір’ю (відповідачкою), однак остання виїхала за кордон та проживає за межами України. Дитина фактично проживає із прабабусею (бабусею відповідачки), яка займалася вихованням дитини, незважаючи на те, що є особою похилого віку.

У дитини є проблеми зі здоров`ям, а тому оскільки матір проживає за кордоном та не займається розвитком і вихованням сина, факт проживання дитини разом із прабабусею похилого віку позбавляє дитину можливості на нормальний розвиток. Відповідач не може надати сину належного виховання та забезпечувати його гармонійний розвиток, а визначення місця проживання дитини разом із батьком сприятиме як найкращим її інтересам.

Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено, виходячи з того, що як мати, так і батько піклуються про сина, разом із тим між сторонами виник конфлікт щодо визначення місця проживання дитини. На момент розгляду справи судом першої інстанції мати вивезла сина за кордон у Королівство Іспанію та не повернула дитину в Україну. Беручи до уваги обставини справи, враховуючи висновок органу опіки та піклування, який прийнятий з урахуванням найкращих інтересів дитини, визначення місця проживання малолітнього разом із батьком буде відповідати як найкращим інтересам дитини, сприятиме його повноцінному вихованню та розвитку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що малолітній син постійно проживав із матір'ю та її родиною до серпня 2021 року, мав необхідні соціально-побутові умови, сталі соціальні зв`язки із родиною матері, друзями, певний проміжок часу навчався за місцем проживання прабабусі. З батьком спілкувався періодично, протягом 2017-2021 років разом не проживав, а за словами дитини, наданими органу опіки та піклування, останній виявив бажання тільки бачитись із батьком і проводити вільний час, а проживати разом із бабусею, тобто у нього відсутній тісний психологічний зв`язок із батьком. При цьому висновок органу опіки та піклування суд визнав неповним та необ`єктивним.

Верховний суд погодився із висновками апеляційного суду, відмовивши у задоволенні касаційної скарги позивача, виснувавши наступне:

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам'ятати, що основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.

У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:

- особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності);

- відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов'язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов'язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);

- можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);

- стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);

- стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.

Позивач не надав достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків, а також, що в умовах воєнного стану в Україні дитині безпечніше залишатися з матір'ю в Королівстві Іспанія.

Враховуючи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її як найкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, перебування дитини з матір`ю в Королівстві Іспанія, бажання самої дитини, малолітній вік, соціальні зв'язки та психологічну прив`язаність, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Крім того, Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду вказала, що обставина проживання дитини за кордоном (незалежно від того чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання.

Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні, а факт повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини, відступивши від висновку колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 759/96/18.