МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИТИНИ БАТЬКОМ НЕ Є ПІДСТАВОЮ ПОЗБАВЛЕННЯ МАТЕРІ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ

Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,  Стрільчука В. А. по справі №486/341/22 від 27.06.2023 р.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/111804733

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО СІМЕЙНОМУ ПРАВУ

СУДОВА ПРАКТИКА ПО СІМЕЙНОМУ ПРАВУ

ПОЗОВНІ ЗАЯВИ ПО СІМЕЙНОМУ ПРАВУ

Батько дитини (позивач) звернувся з позовом до суду з вимогою позбавити батьківських прав мати дитини (відповідачку), посилаючись на те, що дитина проживає з ним, він повністю її утримує, натомість мати жодної участі в утриманні та вихованні сина не бере.

Рішенням суду першої інстанції, залишеного в силі апеляційним судом,  у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Вказані рішення мотивовані тим, що позивачем не наведено доказів ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов’язків та відповідачка бажає приймати участь у вихованні, спілкуванні та утриманні сина.

Позивачем було подано касаційну скаргу, в якій він вказував про застосування в оскаржуваних судових рішеннях норм права без урахування висновків Верховного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Однак, Верховний суд у задоволенні касаційної скарги відмовив, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на наступні висновки:

ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Факт заперечення відповідачки проти позову про позбавлення її батьківських прав також може свідчити про її інтерес до дитини.

Відповідач не відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки, бажає спілкуватися з дитиною (сином). Матеріальне забезпечення дитини батьком не може свідчити про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Також Верховний суд звернув увагу на те, що суди обгрунтовано не взяли до уваги факт домашнього насильства відповідачки по відношенню до сина, оскільки остання була звільнена судом  від адміністративної відповідальності за ці дії через її щире каяття та відсутність будь-яких тяжких наслідків від вчиненого правопорушення. 

Крім того, в силу статті 39 КУпАП відповідачка на час подання даного позову та на час розгляду цієї справи судами вважалася особою, яка не була піддана адміністративному стягненню, оскільки докази нового (повторного) вчинення нею фізичного або психологічного насильства щодо сина у справі відсутні.