СПЛАТА ОДНИМ ІЗ ПОДРУЖЖЯ ЧАСТИНИ КОШТІВ ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ, УКЛАДЕНИМ ДЛЯ ПРИДБАННЯ КВАРТИРИ, НЕ ЗМІНЮЄ ПРАВОВОГО СТАТУСУ КВАРТИРИ, ЯКЩО КРЕДИТНИЙ ДОГОВІР БУЛО УКЛАДЕНО ІНШИМ ІЗ ПОДРУЖЖЯ НЕ В ПЕРІОД ПЕРЕБУВАННЯ СТОРІН У ШЛЮБІ, А ДАЄ ПРАВО НА КОМПЕНСАЦІЮ ПОЛОВИНУ ТАКОЇ СУМИ

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду: Червинської М.Є. (суддя-доповідач), Грушицького А.І., Гулька Б.І., Крата В.І., Луспеника Д.Д., Погрібного С.О., Фаловської І.М. від 12.06.2023 р. по справі №712/8602/19

https://reyestr.court.gov.ua/Review/111871301

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО СІМЕЙНОМУ ПРАВУ

СУДОВА ПРАКТИКА ПО СІМЕЙНОМУ ПРАВУ

ПОЗОВНІ ЗАЯВИ ПО СІМЕЙНОМУ ПРАВУ

Позивачка звернулась із позовом про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл, зазначивши, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2012 по 2018 рік. За час перебування у шлюбі ними було погашено кредитні зобов’язання відповідача перед банком на придбання квартири, придбано гараж, автомобіль та відповідачем було засновано приватне підприємство.

В зв’язку із цим просила суд стягнути з відповідача ½ частину коштів сплачених під час перебування сторін у шлюбі на погашення кредитних зобов’язань на придбання квартири, ½ вартості гаража, ½ вартості автомобіля, ½ частину прибутку від діяльності приватного підприємства отримані відповідачем за час перебування у шлюбі.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача ½ частину коштів сплачених під час перебування сторін у шлюбі на погашення кредитних зобов’язань на придбання квартири, ½ вартості гаража, ½ вартості автомобіля.

В частині стягнення ½ частину прибутку від діяльності приватного підприємства суд відмовив, посилаючись на відсутність доказів отримання відповідачем прибутку від діяльності вказаного підприємства під час перебування сторін у шлюбі.

Апеляційний суд залишив вказане рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи вказані судові рішення, Верховний суд прийшов до наступного висновку:

Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 лютого 2022 року в справі № 760/16783/15-ц (провадження № 61-13331св21) виснував, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для стягнення частини грошей, які витрачені під час шлюбу на погашення кредиту.

У той же час Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 липня 2019 року в справі № 554/14662/150-ц (провадження № 61-19294св18) дійшов висновків, що сплата боргів одного з подружжя, що виникла до укладення шлюбу, за рахунок коштів подружжя може за певних обставин враховуватися під час вирішення спору про поділ спільного майна подружжя чи боргових зобов'язань, проте не може бути підставою для визнання права на майно, набуте до укладення шлюбу.

За таких обставин, має місце розбіжності у практиці розгляду Верховним Судом такої категорії справ.

Проаналізувавши норми СК України, Верховний суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду прийшла до висновку, що

у разі укладення кредитного договору та отримання грошей на придбання нерухомості одним із подружжя до укладення шлюбу, за умови подальшого виконання кредитного зобов'язання подружжям під час шлюбу, той із подружжя, який не укладав кредитний договір, після розірвання шлюбу має право на компенсацію половини суми, що вносилась на виконання кредитного зобов'язання. Сплата подружжям частини коштів за кредитним договором, укладеним одним із них для придбання квартири, не змінює правового статусу квартири, оскільки кредитний договір укладений не в період перебування сторін у шлюбі й зобов`язання з повернення кредиту за зазначеним договором виникло у позичальника. Той з подружжя, який не був стороною кредитного договору, після розірвання шлюбу має на компенсацію половини сум, що вносилися на виконання кредитного зобов'язання, та не має права на компенсацію частки вартості нерухомого майна або на певну частку нерухомості.

Отже, в даній справі суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення частини грошей, які витрачені під час шлюбу на погашення кредиту.

Судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у частині визнання гаража об'єктом права спільної сумісної власності сторін і стягнення з відповідача ½ його вартості, підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові, оскільки:

Як вбачається із матеріалів справи, станом на липень 2010 року спірний гараж збудовано у повному обсязі, вартість виконаних будівельних робіт складає 58 863,60 грн, які відповідачем сплачено у повному обсязі. Шлюб між сторонами укладено у 2012 році; доказів, які б підтверджували набуття нерухомого майна за спільні кошти подружжя Позивач не надала.

Сама по собі реєстрація нерухомого майна у 2017 році, під час шлюбу, не є підставою для визнання гаража спільним сумісним майном подружжя, оскільки таке майно набуте відповідачем до реєстрації шлюбу з позивачкою.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача компенсації ½ вартості автомобіля залишено без змін, а рішення в частині відмови у задоволенні позовних сторонами не оскаржувалось.