НАЯВНІСТЬ У СПАДКОЄМЦЯ ОРИГІНАЛУ ОЩАДНОЇ КНИЖКИ СПАДКОДАВЦЯ Є НАЛЕЖНИМ ДОКАЗОМ ФАКТУ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Русинчука М. М. від 28.09.2023 р. по справі №753/22860/17

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами встановити факт родинних відносин із спадкодавцями батьком та матір’ю, через невідповідність у написанні власного прізвища і прізвищ батьків, визнати, що приватний будинок належав спадкодавцям, як чоловіку та дружині на праві спільної сумісної власності подружжя, встановити факт прийняття позивачем спадщини на ¼ приватного будинку та визнати за ним це право, визнати недійсним заповіт складений його батьком на користь відповідачки.

Відповідачка звернулась із зустрічним позовом в якому просила суд встановити факт прийняття нею спадщини за померлою матір'ю.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов був задоволений частково встановлено факт родинних відносин позивача із спадкодавцями, які є його батьком та матір’ю, однак різне написання їх прізвищ українською мовою виникло при перетвореннях через посередництво відповідного російського запису в умовах українсько-російської міжмовної взаємодії.

В решті позовних вимог було відмовлено, оскільки:

позивач не довів факту прийняття спадщини за батьками, а оскільки вимога про визнання будинку спільним майном подружжя та визнання права власності є похідною від встановлення факту прийняття спадщини, який позивачем не доведено, такі вимоги не стосується його прав, свобод чи законних інтересів,

висновком експертизи спростовуються твердження позивача, що батько на час складання заповіту на ім’я відповідачки, не розумів значення своїх дій.

Зустрічні позовні вимоги було задоволено повністю, оскільки відповідачка вступила в управління і володіння спадщиною, що підтверджується наявністю у неї ощадної книжки матері, оригінал якої надано для огляду в судовому засіданні. Це відповідає приписам Наказу Мін`юсту від 14 червня 1994 року № 18/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», за положеннями якого доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути, серед іншого, наявність у спадкоємців ощадної книжки, виданих на ім’я спадкодавця.

Позивачем було подано касаційну скаргу до Верховного суду, в якій останній серед іншого вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, пункту 1 частини першої статті 549 ЦК України (в редакції 1963 року) щодо того, чи може ощадна книжка (за відсутності інформації про наявність на час спадкування на рахунках коштів спадкодавця) підтверджувати факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Розглянувши касаційну скаргу, Верховний суд відхилив доводи позивача, вказавши:

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім’я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Висновок про вступ спадкоємця в управління або володіння спадковим майном слід робити, перш за все, на основі відповідних письмових документів, будь-які зовнішні обставини (показання свідків) мають лише побічне значення для встановлення того, чи особа прийняла спадщину.

Тож суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що відповідач прийняла спадщину після смерті матері, оскільки вона вступила в управління та володіння спадковим майном, яке спадкодавцеві, що підтверджується наявною в неї ощадною книжкою матері.