ОПЛАТА УТРИМАННЯ ВІДЧУЖУВАЧА, БЕЗ ЙОГО ФАКТИЧНОГО ДОГЛЯДУ З БОКУ НАБУВАЧА ЗА ДОГОВОРОМ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ, Є ПОРУШЕННЯМ ЙОГО УМОВ І Є ПІДСТАВОЮ РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ

Постанова  Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В.І., Антонова Н.О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є.В., Русинчука М.М., Тітова М.Ю. від 18.08.2021 р. по справі №645/3284/19

https://reyestr.court.gov.ua/Review/99088261

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО НЕРУХОМОСТІ

СУДОВА ПРАКТИКА ПО НЕРУХОМОСТІ

ПОЗОВНІ ЗАЯВИ ПО НЕРУХОМОСТІ

Позивач звернулася з позовом до суду з вимогою розірвати укладений нею з відповідачкою договір довічного утримання, мотивуючи це тим, що виконання умов договору з боку останньої є неможливим через її відсутність на території України.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та розірвав договір довічного утримання, виходячи з наступних мотивів:

Відповідачка з червня 2018 року не проживає на території України, а тому не може здійснювати належний догляд за позивачем по справі, яка є людиною похилого віку та потребує сторонньої допомоги. Незважаючи на передбачені договором довічного утримання обов'язки відповідачки, догляд за позивачкою здійснюють сторонні люди. 

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що лише сплата грошових коштів у розмірі 400 грн щомісячно не може вважатися належним виконанням відповідачкою умов договору довічного утримання, що є підставою для його розірвання в судовому порядку.

Апеляційним судом рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові було відмовлено, зважаючи на наступне:

умовами укладеного між сторонами договору передбачено обов'язок відповідачки довічно утримувати позивачку, надаючи їй необхідне харчування, одяг і забезпечуючи за нею належний догляд та необхідну допомогу, а вартість такого утримання визначено сторонами в розмірі 400 грн. щомісячно, які відповідачкою сплачуються належним чином. Суд апеляційної інстанції вважав, що сама по собі відсутність відповідачки протягом певного часу на території України не свідчить про неналежне виконання нею умов договору щодо надання утримання у передбаченому договором розмірі.

В свою чергу, Верховний суд погодився з висновком саме суду першої інстанції, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи це наступними обставинами:

як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

У справі, що переглядається, позивачка  посилалася на те, що відповідачка не спроможна забезпечити виконання взятих на себе зобов’язань за договором, до яких, зокрема, входить догляд за відчужувачем, оскільки перебуває за кордоном.

Згідно з пунктом 5 договору відповідачка зобов`язалася довічно утримувати позивачку, надаючи їй необхідне харчування, одяг і забезпечуючи за нею належний догляд та необхідну допомогу.

У пункті 7 договору сторони визначили вартість харчування, одягу та необхідної допомоги в розмірі 400 грн. щомісячно, які набувач зобов`язалася перераховувати відчужувачу шляхом поштового переказу або через банківські установи, або іншим зручним для сторін способом.

Тобто, сторони погодили, що майновій оцінці в 400 грн. підлягає виключно вартість харчування, одягу та необхідної допомоги. Належний догляд за відчужувачем є окремим обов’язком набувача, що передбачений в пункті 5 договору.

Встановивши, що відповідачка з червня 2018 року проживає за межами України та в порушення умов договору не здійснює догляду за позивачкою, яка є особою похилого віку та потребує сторонньої допомоги, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову та розірвання договору довічного утримання.

Апеляційний суд помилково ототожнив поняття майнового утримання та догляду, не врахував невиконання набувачем обов’язків, передбачених договором довічного утримання, у зв’язку з чим скасував законне й обгрунтоване рішення суду першої інстанції.