ТІЛЬКИ У РАЗІ НЕДОБРОСОВІСНОСТІ  ТРЕТЬОЇ СТОРОНИ ДОГОВІР ЩОДО РОЗПОРЯДЖЕННЯ СПІЛЬНИМ МАЙНОМ БЕЗ ЗГОДИ ДРУГОГО  З ПОДРУЖЖЯ МОЖЕ БУТИ ВИЗНАНИЙ НЕДІЙСНИМ

https://reyestr.court.gov.ua/Review/112896088

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І.,суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,Пророка В. В.,  від 02 серпня 2023 року у справі №  639/488/21 

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО СІМЕЙНОМУ ПРАВУ

СУДОВА ПРАКТИКА ПО СІМЕЙНОМУ ПРАВУ

ПОЗОВНІ ЗАЯВИ ПО СІМЕЙНОМУ ПРАВУ

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І.,суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,Пророка В. В.,  від 02 серпня 2023 року у справі №  639/488/21            

Особа звернулася до суду з позовом, в якому просила суд визнати недійсним договір укладений її колишнім чоловіком (жінкою) з третьою особою про визначення часток у праві власності на нежитлове приміщення.

Підставою визнання такого договору недійсним, вона зазначила, ту обставину, що  оскільки вищевказане майно придбано під час шлюбу, воно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, не дивлячись на те, що право власності оформлене тільки на відповідача.

Вказувала, що письмової згоди на розпорядженням спільним нерухомим майном вона не надавала, і цим правочином порушено її право, передбачене законом, на володіння, користування і розпорядження спільним сумісним майном за взаємною згодою подружжя. Відповідач всупереч закону самостійно, без письмової згоди другого з подружжя, визначив долю і правовий режим права власності на майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час визначення правового режиму права власності на майно, воно було об`єктом спільної сумісної власності подружжя і розпорядження цією спільною власністю можливо лише за згодою між усіма співвласниками.

Відповідач, як співвласник нерухомого майна, була наділена правом щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном нарівні із іншими співвласниками, проте при укладенні між відповідачами договору про визначення часток співвласників, який за своєю правовою природою є договором поділу майна, що припиняє право спільної сумісної власності (стаття 372 ЦК України), нотаріально посвідчена згода позивача отримана не була, а тому учасники цього правочину діяли без достатніх повноважень, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

верховний суд зокрема виходив з того, що  укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя