ЯКЩО ДО СКЛАДУ СПАДЩИНИ ВХОДИТЬ МАЙНО, ЯКЕ ПЕРЕБУВАЄ ПІД АРЕШТОМ, СПАДКОЄМЕЦЬ МАЄ ПРАВО ПОДАТИ ПОЗОВ ПРО ВИЗНАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ТАКЕ МАЙНО ТА ЗНЯТТЯ АРЕШТУ З НЬОГО

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д., Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А. у справі №337/2402/22 від 04 жовтня 2023 року.

Позивачка звернулась до суду із позовними вимогами до АТ “КБ “Приватбанк”, зазначивши, що після смерті свого чоловіка вона є єдиною спадкоємицею. В зв'язку із цим позивачка звернулась до приватного нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину на спадкове майно, однак та відмовила посилаючись на те, що виконавчої службою на все майно спадкодавця накладений арешт.

Виконавча служба відмовила у знятті арешту зі спадкового майна в зв'язку із тим, що виконавчий документ, на підставі якого накладений був арешт, повернуто стягувачу (АТ “КБ “Приватбанк”), повторно виконавчий лист не видавався, а матеріали виконавчого провадження знищенні через закінчення строку їх зберігання.

На підставі вказаних обставин просила суд скасувати арешт накладений на спадкове майно.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено, виходячи з того, що за відсутності відкритого виконавчого провадження накладення арешту на майно спадкодавця порушує права його спадкоємців, зокрема позивачки.

Апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові було відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки правонаступник боржника у виконавчому провадженні, не може пред'явити позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником (або його правонаступником) рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII Цивільного процесуального кодексу України, а тому позивачка як правонаступник боржника, не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Верховний суд скасував постанову апеляційного суду, виходячи з того, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що оскільки позивачка, як спадкоємець після смерті свого чоловіка, не була залучена стороною виконавчого провадження, в межах якого був накладений арешт на майно останнього, вона не є суб'єктом права на подачу такої скарги в порядку статті 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження, яке знищене.

Водночас, суду апеляційної інстанції необхідно звернути увагу на те, що порушене право спадкоємця може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, а позивачем заявлено лише позовну вимогу про зняття арешту.