ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ СМЕРТІ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНИ, НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО СПОЧАТКУ ЗВЕРТАТИСЯ ДО ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ

Постанова   Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,від 16 жовтня 2023 року у справа №  607/5528/23

https://reyestr.court.gov.ua/Review/114258955 

Особа звернулася до суду з позовом про встановлення факту смерті його діда на тимчасово окупованих територіях. Позивач устно звертався до відділу актів реєстрації цивільного стану, але свідоцтво про смерть йому не видали.

Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження, мотивуючи свою позицію тим що  порядок державної реєстрації смерті належить до повноважень органів державної реєстрації актів цивільного стану, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суди зробили висновок, що підставою для здійснення державної реєстрації смерті особи є звернення заявника до органу державної реєстрації актів цивільного стану, а у разі відмови компетентного органу у проведенні державної реєстрації смерті особи - така відмова (бездіяльність) може бути оскаржена в адміністративному порядку.

Оскільки заявник не звертався до органу державної реєстрації актів цивільного стану, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вважав, що є правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Верховний суд задовольнив скаргу Позивача, мотивуючи своє рішення тим, що  справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.