ДОГОВІР КУПІВЛІ ПРОДАЖУ ЗАМІСТЬ ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ МОЖЕ БУТИ ВИЗНАНИЙ НЕДІЙСНИМ
Якщо сторони мали намір укласти договір довічного утримання, а уклали договір купівлі продажу квартири, то такий договір може бути визнаний недійсним.
В даній статті, юридичні консультації Вашій увазі пропонується Постанова Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 712/9646/17, провадження 61-1668св про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. В даній статті систематизовано, які обставини є підставою для визнання недійсним договору купівлі продажу, який укладено замість договору довічного утримання, норми права на які посилається суд для прийняття даного рішення, докази, які прийняті до уваги судом.
ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО СПАДКОВОМУ ПРАВУ
СУДОВА ПРАКТИКА ПО СПАДОВОМУ ПРАВУ
ПОЗОВНІ ЗАЯВИ ПО СПАДКОВОМУ ПРАВУ
Посилання на рішення суду у справі про визнання договору купівлі продажу недійсним:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/95982774/
Результат розгляду позовних вимог щодо визнання договору купівлі продажу недійсними:
Позовні вимоги про визнання договору купівлі продажу недійсними задоволено.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2018 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2018 року скасовано. Позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 червня 2017 року і посвідчений державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 1?1714.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірний договір купівлі-продажу укладений під впливом помилки і обману, оскільки позивач є особою похилого віку, інвалідом 2-ї групи по зору та має проблеми зі слухом.
Крім того, в постанові зазначено, що вартість квартири, яка вказана в договорі купівлі-продажу, і яку підтвердив відповідач, не відповідає реальній вартості квартири.
Якщо службовець продав загальнодоступну інформацію про землю – це шахрайство
Норми права, відповідно до яких даний договір визнаний недійсним:
Згідно з положеннями частини другої та третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 230 ЦК України під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно, знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Крім того, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Виходячи зі змісту статей 203, 655 ЦК України договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Підробив один документ, знайшов некомпетентного нотаріуса – вкрав Вашу квартиру



Коментарі
Дописати коментар