НЕ ЗНАЛИ ПРО НАЯВНІСТЬ ЗАПОВІТУ – ЗМОЖЕТЕ ПОНОВИТИ СТРОК ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ

 

НЕОБІЗНАНІСТЬ СПАДКОЄМЦЯ ПРО НАЯВНІСТЬ ЗАПОВІТУ Є ПОВАЖНОЮ ПРИЧИНОЮ ПРОПУСКУ СТРОКУ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ

Опублікування нотаріусом оголошення у пресі про відкриття спадщини без зазначення особи спадкоємця за заповітом НЕ МОЖЕ вважатись належним повідомленням або викликом спадкоємця до нотаріуса, оскільки жодним чином не дає можливості спадкоємцю, який не знає про заповіт, зрозуміти про виникнення у нього права на спадщину та можливість його реалізувати – Верховний Суд

В даній статті – юридичній консультації Вашій увазі пропонується Постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.07.2021 року

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО СПАДКОВОМУ ПРАВУ

СУДОВА ПРАКТИКА ПО СПАДОВОМУ ПРАВУ

ПОЗОВНІ ЗАЯВИ ПО СПАДКОВОМУ ПРАВУ

Посилання на постанову Верховного Суду: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98705102

Короткий зміст:

ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до Міської ради міста Кропивницького про визначення додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що 01 вересня 2019 року від ОСОБА_2 їй стало відомо про смерть ОСОБА_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_6 склав заповіт, згідно якого він заповів ОСОБА_5 належну йому на праві власності земельну ділянку, площею 6,9100 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

02 вересня 2019 року вона намагалася звернутися до нотаріуса Панчишиної С. С. із заявою про прийняття спадщини, але не змогла цього зробити через перебування нотаріуса у відпустці.

20 вересня 2019 року постановою приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиною С. С. їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з пропуском нею строку для прийняття спадщини.

Позивач вказувала, що внаслідок своєї необізнаності про відкриття спадщини та неналежного виконання нотаріусом своїх обов`язків щодо повідомлення спадкоємців вона не могла вчасно прийняти спадщину.

Також зазначала, що пропущений нею строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним.

Правова позиція суду першої та апеляційної інстанції:

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не довела наявність об`єктивних, непереборних та поважних причин, які перешкоджали їй звернутися із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня її відкриття, а необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття ним спадщини. Крім того, суд зазначив, що із заявою про прийняття спадщини позивач звернулася через 43 дні після спливу шестимісячного строку подання такої заяви і такий строк не можна вважати незначним.

Рішення суду першої інстанції скасовано. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що cуд першої інстанції не врахував суттєві деталі і особливості цієї справи, формально підійшов до її розгляду. Оскільки приватний нотаріус Панчишина С. С. мала змогу за допомогою Єдиного демографічного реєстру встановити місце проживання спадкоємця за заповітом (позивачки), але не зробила цього, то опублікування нею знеособленого повідомлення про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 не є належним виконанням вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат», яке не гарантувало повідомлення відомого нотаріусу спадкоємця про відкриття спадщини та не сприяло здійсненню особистого розпорядження спадкодавця.

Замість нотаріуса обов`язок з повідомлення ОСОБА_5 про відкриття спадщини фактично виконав відповідач ОСОБА_2 , але вже після спливу строку на її прийняття та отримання ним й іншим спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину за законом, тобто після 26 серпня 2019 року.

Крім того, суд першої інстанції не врахував доводи позивача про те, що вона не була обізнана про заповіт та про відкриття спадщини, що нотаріус не повідомила її про це, та що вона пропустила строк на прийняття спадщини незначно.

Правова позиція Верховного Суду:

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними. 

Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов’язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат.

Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз’яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Апеляційний суд дав належну оцінку обставинам, на які посилався позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у неї об’єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6, оскільки вона не є родичкою спадкодавця, не проживала з останнім, про існування заповіту дізналась лише 1 вересня 2019 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.

Крім того, опублікування нотаріусом оголошення у пресі про відкриття спадщини без зазначення особи спадкоємця за заповітом (особливо коли такий спадкоємець не обізнаний про існування заповіту) не може вважатись належним повідомленням або викликом спадкоємця до нотаріуса, оскільки жодним чином не дає можливості спадкоємцю, який не знає про заповіт, зрозуміти про виникнення у нього права на спадщину та можливість його реалізувати.

Таким чином апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що приватний нотаріус мала змогу за допомогою Єдиного демографічного реєстру встановити місце проживання спадкоємця за заповітом (позивачки), але не зробила цього, опублікування нею знеособленого повідомлення про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 не є належним виконанням вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат», яке не гарантувало повідомлення відомого нотаріусу спадкоємця про відкриття спадщини та не сприяло у здійсненні особистого розпорядження спадкодавця.

Постановою Верховного Суду постанову Кропивницького апеляційного суду залишено без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.